Кореспондент Максим Катриченко
Фотограф Руслана Радик
Фактори успіху та відповіді на інші питання у інтерв'ю з Білоскурським Русланом Романовичем
Команда Stud Creative продовжує працювати в поті чола. Ми відкриваємо новий навчальний рік з абсолютно нової рубрики, яка представляє собою діалоги, що принесуть нашим читачам факти про перших персон факультету.
Отже, сьогодні на першій шпальті головна персона факультету - Білоскурський Руслан Романович.
- Руслан Романович, розкажіть про себе використовуючи слова сім’я, робота, хобі.
- Сім’я для мене – головне: діти, дружина, батьки, брат. Робота моя мені подобається, бо маю можливість постійно спілкуватися з великою кількістю цікавих людей, як моїх колег-викладачів, так і студентів. Моє хобі - спорт, а саме карате. Точніше сказати, карате - це не хобі, а частина мого життя.
- Яка ваша перша освіта?
- Моя перша освіта - спеціальність «Інформатика» математичного факультету ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Це рішення було пов’язане з тим, що вже на той час комп’ютерні технології ставали дедалі популярнішими і я хотів обрати сучасну спеціальність. Разом з навчанням активно займався спортом і весь вільний час розподіляв між «читалкою» та спортзалом. Закінчуючи університет шукав ту роботу, яка б дозволяла вдень працювати з комп’ютерною технікою, а ввечері займатися спортом. Так потрапив на економічний факультет, де моя перша посада була - лаборант комп’ютерного класу.
- У вас існують якісь секрети робочого успіху чи окремі методики роботи?
- У кожній справі я знаю один важливий секрет, який завжди приносить результат – це систематична праця. Дуже важливо ставити перед собою цілі, визначитись, де ти хочеш бути через 5-10 років, що тобі для цього потрібно і йти цим шляхом з дня в день. Інших секретів не знаю.
- Звичайно, не міг обійти стороною літературу. Назвіть улюблених письменників, поетів, які своїми творами навчили вас чомусь. Які книги порадите?
- В основному читаю професійну літературу, яка стосується моєї наукової діяльності, а це еколого-економічний напрямок. Також читаю спортивну літературу. На літературу для душі, як правило, бракує часу. Коли у відпустці, то часто перечитую щось з того що вже читав, коли був школярем. Наприклад, детективи Агати Крісті, Артура Конан Дойля чи фентезі Толкіена.
- Демократ чи ліберал, ким ви є?
- Для мене демократ і ліберал не є антагоністичними поняттями. Я б сказав, що скоріше за все я демократичний ліберал, бо основою демократії є рівність, а лібералізму – свобода.
- Ваше життєве кредо, яким би ви описали всі свої життєві рішення та вчинки- Ваші побажання студентам в плані досягнення успіху.?
- Можливо не кредо, а мета: «Завжди вдосконалюватися!». Потрібно бути сьогодні кращим, ніж ти був вчора, а завтра бути кращим, ніж сьогодні. Тільки, якщо ти маєш ціль до якої ти рухаєшся – ти живеш.
- Ваші побажання студентам в плані досягнення успіху.
- Ресурс, який ми ніколи не зможемо відновити – це час. Моє побажання для кожного студента - раціонально використовувати час і досягати поставлених цілей.
- Чи ставили ви собі за мету стати деканом факультету?
- Це не було ціллю, це не є самоціллю і на даний момент. Для мене економічний факультет – це велика кількість студентів, фахові науковці-завідувачі кафедр та гарна енергійна команда деканату, з якою ми разом адмініструємо наш факультет. Мета – створити такі можливості та умови для студентів і викладачів, які б дозволили піднімати стандарти освітньої діяльності факультету якомога вище.
- Перейдемо до громадськості. Всім відомо, що українське суспільство переживає не найкращі свої часи, скажіть яких рис не вистачає нашим громадянам для виправлення теперішньої ситуації- Як ви вважаєте чи може бути патріотизм в моді??
- Дуже складне питання…Очевидно, що українське суспільство переживає кризу і є великий запит на революційні реформи, але зміни в державі відбуваються надто повільно. І це, разом з війною на Сході, є великим ризиком для нашої держави. Однак я вірю, що Україна потрохи змінюється і маю обережний оптимізм на цей рахунок. Стосовно рис, яких не вистачає, то слова не повинні розходитися з діями, потрібні професіоналізм, порядність та праця.
- Як ви вважаєте чи може бути патріотизм в моді?
- Так, може. Але в той ж час, я погоджуюся з інтернет-мемом, що недопалок кинутий в урну - це більший прояв патріотизму, ніж вишита сорочка. А найбільша антиреклама патріотизму – «вишиватні» політики, які прикриваючись патріотичними гаслами грабують нашу країну. На мою думку, справжній патріотизм – це коли ти, на своєму місці, робиш ту справу, яка буде рухати твою державу вперед.
- Знов повернемося до теми спорту. Чому саме карате?
- Я почав займатися в 90-ті роки 20-го століття, коли карате було заборонено в СРСР і тільки виходило з підпілля. Тоді через секції карате пройшли ледь не всі хлопці. Крім того, мій старший брат займався, а я «тягнувся» за ним. Чому продовжую жити карате і сьогодні? Відповідь проста, я знаходжу в карате багато складових: спорт, бойове мистецтво, філософію, оздоровлення. Карате – багатогранне. Але найголовніше, що це спосіб переключення з однієї роботи на іншу, спосіб звільнитися від інформаційного перевантаження та стресів, спосіб релаксу.
- Некрасов описував Париж, як місто по якому хочеться гуляти, а Берлін як місто, що не манить до прогулянки. Вам хочеться пройтись по Чернівцях- Ви подорожуєте??
- Однозначно, вважаю, що Чернівці дуже гарне місто, але ще недостатньо туристично «розкручене». З великим задоволенням люблю прогулюватись разом з рідними вечірньою вулицею Кобилянської, хоч і буває це і нечасто.
- Ви подорожуєте?
- Так. Наскільки це можливо, настільки намагаюся подорожувати. Дуже часто є поїздки, які пов’язані з професійною діяльністю: наукові конференції, форуми, програми стажування. В подорожах найбільше ціную можливість познайомитися з архітектурою, розглянути історичні місця, а також подивитися як живуть прості люди, їх побут, спробувати місцеву кухню. Хто подорожує зі мною, знає два моменти: по-перше, я дуже детально готуюся до поїздки, аби не «втратити» нічого цікавого, а по-друге, зі мною треба багато ходити.
- Яка музика є у вашому житті?
- Та музика, що є моїм робочим фоном. Я не надаю переваги якомусь окремому стилю чи автору.
- Хто із відомих українців є вашим зразком, без фанатизму?
- Я погоджуюся з висловом «не створи для себе кумира». Кожну людину розглядаю не через призму добра чи зла, а через призму вчинків, які вона зробила. Так, є люди, що надихають мене, але в першу чергу я звертаю увагу на те, з яких дій і вчинків складалося життя людини, які рішення приймалися на життєвому шляху і що було мотивом.
